foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Твори з української літератури та мови, біографії, стислі перекази

Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів. Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури та мистецтва поет висловив ряд цінних думок в наукових статтях? "Природа і література", "Про людину, для людини". У них митець обґрунтував "благотворний вплив природи на всі ділянки людського життя". Рильський з дитинства кохався у природі, працював збагнути її таємниці:

Хіба звичайно шелестить трава,

Коли дитина у садку гуляє?

Ні! Кожная билинка там жива,

Комаха кожна щось розповідає,

І кожна щось розповідає

І кожна грудка сірої землі

Для неї — казка і краса безкрая!

Ліричний герой Рильського ніколи не вважав себе "царем природи". Він — її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа — вічне й невичерпне джерело життя і творчості.

Вона — це мати. Будь же сином,

А не естетом.

І станеш ти не папіряним —

Живим поетом.

З відчуття краси своєї медвяної землі — цієї "хліборобської" народилися в душі поета високі почуття патріотизму й любові до людини, яка своєю працею оживляє, прикрашає землю.

Радість очам серцю приносить і нива білою гречки, і червоній помідори, і молочно-сині поля, і срібло лісової води, і золото стиглої пшениці та осіннього лісу.

У поезії Рильського природа — "храм і майстерня".

Образ билинного багатиря Микули Селяниновича в поезії "Лягла зима" є символом молодої людини, яка, здобувши в місті освіту, повертається в село, щоб своїми знаннями і працею збагатити землю:

Він дасть землі, Микула, новочасний,

Незнану міць — процвіте земля

І стане лан — як стан злото поясний,

І нові вруна випестить рілля.

У роздумах про добробут народу митець не продивляє цивілізацію первісній природі, а стверджує, що тільки гармонійне єднання природи і культури стане джерелом людського щастя:

І для тебе, племено земне,

І зірки палатимуть і домни,

Розіллються ріками скрипки,

Килимом простеляться метали.

Символ "братерського єднання" ланів і гаїв благоуханних з електричним колом світляним — "ластівки на телеграфнім дроті".

Людина не повинна панувати над природою так, як завойовник панує над чужим народом. Відповідно до законів природи люди мають своєю працею і розумом надавати їй нової, вищої краси.

Герої багатьох ліричних портретів Рильського — це гуманісти, які задля Щастя народу наполегливо працюють над оздоровленням і вдосконаленням природи. Так, в образі простого сільського садівника-самоучки Тодося, який виводить нові сорти плодових дерев, своєю працею вливає в рідну землю "силу розуму живу", утверджується гуманістична суть перетворення і збагачення природи: "...таж то людина в'яже для людини нові гірлянди із нових ягід".

У дні Великої Вітчизняної війни наш народ самовіддано захищав рідну землю, її красу, природні багатства. У вірші "За рідну землю" Рильський закликав іти "у бій за наші ниви, за наші ясні зорі, за наші тихі води". Величний образ рідної української землі постає в поемі "Слово про рідну матір". Природа України і її культура становлять тут нерозривну єдність через картини природи, Її барви, пахощі автор опоетизував рідну землю, Її неповторну красу і щедрість.

Всі блага земні творяться людиною і для людини. "Хвала землі, стократна честь — людині!" — проголошує поет. Підкорення ж природи здійснюється в ім'я грядущих років і століть".

Герої творів Рильського, підкорюючи "сили матері-природу", прагнуть "стократ помножити її щедроту". На цьому акцентує поет у "Миргородських записах". А у циклі "Др. І віддарунок" вказується, що добрі взаємини людини з природою подібні до щедрої дружби побратимів. За труд і любов людини природа віддячує їй своїми дарами.

У багатьох торах Рильського звучить заклик підходити до природи розумно і гуманно, бо вона — нам захисник і добрий друг. У віршах "Ліс" і "Розмова з другом" провідна ідея — берегти природу для щастя сучасного і майбутнього поколінь:

Той, хто любить паростки кленові,

Хто діброви молоді ростить,

Сам достоїш людської любові,

Бо живе й працює для століть!

Пейзажна лірика Рильського розвиває високі естетичні смаки, вчить людину бути спостережливого, серцем і розумом сприймати природу:

В зелених лаврах, в синій світлотіні,

У сяйві сонця й вишнях у цвіту,

В огні троянд, у моря мерехтінні

Побачить кожен може красоту.

Книжка віршів "Троянди й виноград" розкриває багатство духовного світу наших сучасників, які "за законами краси" творять нове життя, примножують багатства природи.

Всі герої тонко відчувають красу природи, своєю працею створюють матеріальний і духовний достаток суспільства — необхідну умову людського щастя. Поет утверджує гармонію красивою і корисною, як духовна настанова звучать рядки:

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красне і корисне.

У творчості Максима Рильського створений повнокровний образ людини, що має "серце друзів одкрите... розум до інших уважний", чуттєвої до краси навколишнього світу. Їй любі "сині світанки над водами, шум у лісі зелений і шум золотий, спів солов'їний і пісня людська, скромна шипшина і горда троянда". Вона живе у злагоді з природою і збагачує її новою, незрівнянно вищою, незнаною раніше красою.

Copyright © 2019 Шкільні твори Rights Reserved.