У «Слові про похід Ігорів» центральний образ — персоніфікований. Це — руська земля.
Автор захоплюється її безмежними просторами — описує події, які відбуваються одночасно у різних кінцях Русі: «Коні іржуть — задзвенить слава в Києві. Труби трублять в Новгороді — стяги в Путивлі...». Глибоким патріотизмом сповнені слова, які кілька разів повторюються у «Слові...»: «Руськая земле, уже за горами єси!»
Автор з болем розповідає про її роздробленість, роз’єднаність, егоїстичну поведінку окремих князів. Патріотичну ідею необхідності спільної боротьби проти половців автор виразив у «золотому слові» Святослава. Дорікаючи Ігореві і Всеволодові за їх необдуманий вчинок, Святослав сумує з приводу їх поразки, яка завдала багато горя усій руській землі, скаржиться на те, що князі не хочуть допомагати йому у великій справі захисту рідної землі.
Образ руської землі створено автором з різних складових, об’єднаних спільним почуттям любові, вірності та відданості їй.
Першою складовою образу руської землі були князі. Вони — втілення ідеї державності, в їхніх руках майбутнє Русі. Вони мужні, сміливі, справжні воїни — захисники вітчизни.
Друга складова образу — народ. Це — мирні «ратаї», праця яких постійно порушується міжусобицями князів.
Ще одна складова — військо: дружинники, вірні своїм князям, готові шукати собі честі, а князю — слави.
Символічний образ Ярославни, дружини князя Ігоря, доповнює картину. Ярославна — втілення ідеї миру, спокою, домашнього затишку. Вона — символ патріотизму і духовності.
Невід’ємною частиною образу Батьківщини є природа Русі. Вона в «Слоні...» — справжній порадник, передвісник, помічник русичів.
Історія країни — також частка образу: «Слово» охоплює період у 200 років. Події 1185 року — поразка Ігоря — останнє попередження для князів, заклик до об'єднання.
Всі складові утворюють цілісну картину країни, яку безмежно любить і автор твору, ким би він не був, і його герої. Саме заради цієї землі вони здатні на героїчні вчинки і навіть на смерть. Адже захищати країну — великий привілей і велика честь.